Соціологія релігії є однією з багатьох наук, які вивчають феномен релігійності. На відміну від психолога, соціолог має справу з релігією як соціальним, а не психологічним феноменом. Соціологія релігії з'ясовує мотивацію людських дій, процеси, які відбуваються в суспільстві під дією різних вірувань. Соціолога, на відміну від філософа, турбує не суперечка щодо істинності певної релігії, а поведінка людей, які перебувають під їхнім впливом [52, с. 10].

Соціологія релігії вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку спільнот та індивідів. Релігія — важливий чинник соціальної інтеграції. Всі релігії по-своєму істинні. В історії релігії нас цікавлять вірування, емоції, надії та страхи, навіювані трансцендентними людству силами.

М. Вебер у класичній праці «Протестантська етика і дух капіталізму» (1904—1905) дослідив вплив християнства на економічний розвиток та соціальне життя Заходу. До релігії він відносив діяльність, на основі якої соціальні суб'єкти організують своє життя [45, с. 139].

Вагомий внесок у соціологію релігії зробили П. Сорокін, С. Булгаков. Крім того, Е. Дюркгейм у 1912 р. видав працю «Елементарні форми релігійного життя», яка теж є класикою соціології релігії. У ній він визначає релігію як цілісну систему вірувань, ритуалів, які об'єднують у єдину моральну громаду всіх, хто їх дотримується [79, с. 13].

Проблематику історичної соціології релігії у праці «До єврейського питання» одним із перших поставив К. Маркс. Зокрема, він наголошував, що «ми не перетворюємо світські питання в теологічні. Ми перетворюємо теологічні питання на світські. Після того, як історія досить довго пояснювалася забобонами, ми забобони пояснюємо історією. Питання про співвідношення політичної емансипації і релігії стає для нас питанням про співставлення політичної емансипації і людської емансипації» [169, с. 127]. Гроші принижують всіх богів людини та перетворюють їх на товар.

Поняття «віра» розглядається в соціології як система ідей та образів про навколишній світ, що мають значення самодостатніх норм і цінностей [259, с. 76]. Шатобріан зазначав, що коли люди ні в що не вірять, вони ладні повірити у будь-що.

240

М. Вебер у праці «Господарська етика світових релігій» наголошував, що зовні схожі форми економічної організації можуть поєднуватися з цілком відмінною за своїм характером господарською етикою і залежно від її специфіки мати зовсім різні історичні впливи. Ніколи не існувало господарської етики, яка була б детермінована лише релігійно. Для кожної з релігій здебільшого можна вирізнити ті верстви, чия життєва поведінка хоча б певною мірою була для неї визначальною. Іслам на перших порах був релігією завойовників світу, релігією лицарського ордену дисциплінованих борців за віру, який відрізнявся від створених за його зразком християнських орденів доби хрестових походів лише тим, що вимагав сексуального аскетизму. Християнство було спочатку вченням мандрівних ремісників і за своїм характером релігією суто міською [44, с. 398-399].

За часів Реформації була відкинута ідея релігійного братерства. Виникла етична основа для сучасного капіталізму.

Євроцентризм як ідеологія виник у етосі протестантського світогляду. Західна цивілізація все частіше сприймається як іудео-християнська, яка протистоїть традиціоналістському «мусульманському Сходу». Все частіше соціологічні опитування засвідчують дехристиянізацію Заходу. Проявами цієї тенденції, починаючи з колоніальних часів, були расизм, відмова від християнських цінностей моралі, демонстрація брутальної сили в міжнародних справах.

М. Бердяєв наголошував, що на Грунті православ'я не створено тієї великої культури, яка створена на ґрунті католицтва та протестантизму. Тому що православ'я спрямовано до Царства Божого, яке має з'явитися не внаслідок історичної еволюції, а в результаті таємного перевтілення світу. Не еволюція, а перевтілення властиві православ'ю. Православ'я неможливо пізнати за залишками теологічних трактатів, воно створюється в житті Церкви та всього церковного народу, воно найменше висловлюється в понятті. Але православ'я має вийти із стану замкненості та ізольованості, повинне актуалізувати свої духовні скарби. Лише тоді воно набуде світового значення [24, с. 134-135].

К.-Г. Юнг зазначав, що фактично всі релігії у різних частинах планети Грунтуються на законі збереження енергії. В ідеї безсмертя душі полягає уявлення про її збереження, переселення душ — необмежена здатність до перетворень за умови збереження душі. Архетип — готовність репродукувати схожі міфологічні уявлення [325, с. 74].

У руслі історичної соціології розвиваються дослідження релігійної традиції. Увагою соціологів не було обділене раннє християнство як соціальний рух. Науковий доробок Макса Вебера продовжує відігравати ключову роль у вивченні світових релігій.

241

Е. Фромм (1900-1980) запропонував розгляд диференціації Схід — Захід за підходом до логіки. Для західного стилю мислення властива аристотелівська логіка, яка ґрунтується на трьох законах: тотожності (А є А), протиріччя (А не є не-А), виключення третього (А не може бути одночасно А та не-А). Натомість східна логіка є більш парадоксальною, за нею А та не-А не виключають один одного як предикати X. Парадоксальна логіка переважає в давній китайській та індійській філософії, у Геракліта, а потім у вигляді діалектики з'являється у Гегеля.

На засадах парадоксальної логіки Грунтується релігійна терпимість. Адже якщо правильна думка не є вищою істиною та шляхом до порятунку, то немає причин боротися з людьми, які думають інакше. З містичної точки зору зміна духовного стану самої людини є важливішою, ніж розвиток догматів. Для східних релігійних систем головне завдання полягає не в тому, аби правильно думати, а в тому, аби правильно діяти. Західна релігійна традиція, навпаки, шукає вищу істину в правильній думці, що веде до формулювання догматів та переслідування «невірних». Водночас ідея знаходження істини в думці веде і до науки.

Соціальна солідарність підтримується лише спільними віруваннями. Причому вони можуть мати й суто секуляризований характер. Проте А. Токвіль слушно наголошував, що релігія втрачає силу і через це зникає поняття божественності прав. Моральні принципи нівелюються і внаслідок цього слабшає моральне поняття прав. Кожна релігія пов'язана з певними політичними переконаннями внаслідок своєї схожості з ними [268, с. 199].

У кожній релігії є низка символів, що викликають почуття благоговіння і пов'язані з ритуалами. Ритуал формує соціокультурний код цивілізації [356, с. 77].

Екуменічний рух поступово стає викликом традиційним релігійним концепціям. Зрештою, суперничають три основні концепції глобалізації: західна ліберально-ринкова, фундаменталістська та гуманістичного антиглобалізму.

В епоху глобалізації свої особливості має міжрелігійний діалог. Взагалі, глобальна цивілізації видається безрелігійною. Глобальний світовий порядок як одну з цінностей перебачає релігійний плюралізм. Становлення глобальної цивілізації супроводжується спробами уніфікації та стандартизації моделей культури.

Відбувається інтернаціоналізація локальних конфліктів. Релігійні організації в рамках екуменічного діалогу включаються в міжнародну інфраструктуру. Глобальною стає нетрадиційна релігійність, розвивається позацерковна релігійність [235, с. 76].

Виклик цій тенденції становить мусульманський стиль життя, статус мусульманських спільнот у немусульманських країнах, соціокультурні аспекти ісламського соціуму. У світі іслам сповідують близько 700 млн чоловік [231, с. 4].

242

В інволюційній стадії розвитку ісламу джихад розглядався як засіб у боротьбі з власними гріхами, натомість у перехідній фазі він набуває воєнного підтексту, хоча джихад включає агресивні війни, насильне схиляння людей до прийняття чужої віри.

США в Іраку намагаються «демократизувати» іслам, своєрідними соціоінженерними методами вплинути на зміну його соціокультурного коду. Проте найбільшу складність становить пошук в ісламських колах інтелектуалів, які спроможні розробити ідеологію, альтернативну фунда-менталізму. Це свідчить, що іслам не вступив у стадії циклу, яка пов'язана із зовнішньою відкритістю [376, с. 77]. Навіть у католичній Італії мусульманська громада домоглася винесення символу розп'яття із шкільних класів.

Подальші дослідження в рамках історичної соціології релігії пов'язані з уточненням соціокультурних рис та історичних характеристик визначених фаз циклу для різних релігій, насамперед світових.





Идет обработка запроса ...
Загрузка начнется через
20 сек.
Скачать